«Життя, покладене на вівтар». Сторожинецька ЦРБ долучилась до відзначення 80-ї річниці від дня народження В.Стуса

Стус В.

В січні Україна святкує День народження свого поета і прозаїка, активіста руху шістдесятників, правозахисника і державного героя Василя Стуса.Це була людина найбільших чеснот, життєвим кредом, якої було “Караюсь, мучусь, але не каюсь”, Людина, яка остерігалась тихо говорити Правду

Вшанування творчої і подвижницької діяльності великого українського поета і патріота Василя Стуса  відбулося і в Сторожинецькій районній бібліотеці.

Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не вклонюся…
Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя…

Ці слова належать талановитому поету, перекладачу, правозахиснику Василю Стусу, 80-річчя від дня народження якого відзначалося  8 січня 2018 року,  Читачі  бібліотеки мали змогу згадати найважливіші моменти з біографії митця, перипетії, які пов’язанні з уславленням його імені, а також найбільш відомі вірші поета. .

Як і Тарас Шевченко, Стус прожив 47 років. Як і Кобзар, поневірявся по тюрмах і засланнях. Як і він – був незламним. Василь  Стус – утілення єдності особистого і громадського.  Про своє покликання він говорив: «Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них – як на мене – путящі. Поет – це людина. А людина – це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б вірші не писав, а робив би коло землі».

Він належав до опозиційно настроєної національно свідомої молодої інтелігенції, яка відверто протиставила себе тоталітарному режимові. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження і зберегти своє життя, чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власної смерті. Василь Стус вибрав друге.

Ім’я Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоусвідомлення, стало символом духовної незламності й свободи. На часі глибоке пізнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця. Тільки тепер, у незалежній Україні, намагаємося віддати нашому геніальному поетові належну шану. Та чи зможемо оцінити велич його духу і велич таланту в усій повноті? Це, залежить від нас.

Епоха не цінує геніїв за життя – вона згадує про них надто пізно. Якась жорстока закономірність: час палить, нищить генія невблаганними вироками, а коли збагне, що дух його – безсмертний, схиляється в пошані і каятті.

Для подальшого ознайомлення з життям, творчістю та громадською діяльністю поета  бібліотека  організувала  літературну вікторину та книжкову виставку «Життя, що покладене на вівтар» . Бог не часто нам дає велетнів духу і таланту. Це гордість і слава нашого народу. На прикладі життя і діяльності таких людей, як Василь Стус, будуть виховуватися прийдешні покоління.

Василя Стуса  закатували, але не перемогли. Поетові вдалося виконати свою місію, покладену на нього долею і часом. Його не стало, але він устиг сказати нове слово в українській поезії, піднести її на вищі світові щаблі – і це найголовніша Василева перемога, за яку йому вічно буде вдячна Україна.
Не пройти нам повз трагедію знищеного таланту, повз трагічну долю замордованого в концтаборах видатного нашого поета-сучасника Василя Стуса. Але він живе своїми безсмертними творами, своєю безприкладною стійкістю, своєю беззавітною вірою в нові часи, які наближав своїм життям-подвигом.

  

Зав. відділу обслуговування  ЦРБ Кухарєва Н. М.

Залишити коментар

Вгору