Перервана пісня Василя Кожелянка

Кожелянку Василю Дмитровичу, українському письменнику, поету, журналісту, політичному аналітику першого січня мало би виповнитися 60 років.

Народився, більшу частину життя прожив і завершив життєвий шлях в селі  (Кам’яна) Старожінецкого району Чернівецької обл. Служив в Радянській армії. . Почав писати в армії. У 26 років вступив на філологічний факультет Чернівецького університету.

Випускник філологічного факультету Чернівецького університету (1988). Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях.

- Вранці Василь був в редакції газети “Молодий буковинець”, де вів постійну рубрику “Коментар тижня”. Потім сусіди бачили його у дворі, а після обіду помер, – розповідає головний редактор львівського видавництва “Кальварія” 52-річний Петро Мацкевич.  В “Кальварії” побачила світ  книга Кожелянко “Чужий” – збірка новел у жанрі альтернативна історія.

- На здоров’я ніколи не скаржився. Родичі не говорять, від чого Василь помер. Дітей у подружжя Кожелянко не було.  Його дружина Віра – віруюча, не допустила до тіла лікарів, поховала з усіма обрядами. Василь не був релігійною людиною, жартував, що сповідує православний буддизм, на підтвердження чого видав збірку «танка»   - додає Мацкевич.

- Забрав документи з технікуму, де вчився на геодезиста. Перед тим в колгоспі в сувенірному цеху робив шкатулки, заробляв 200 рублів на місяць. Працював на заводі електроніки – різав папір, картон. Перший твір написав із земляком Володимиром Сердюком – “Гільйотина» п’єсу, – розповідав Василь Кожелянко в інтерв’ю “ГПУ”.

Кожелянко – АВТОР 20 творів. Рукописами, які залишилися, займеться його племінниця, філолог Ірина Симончук.

Opus Magnum письменника став роман “Дефілад в Москві” ( “Дефіляда в Москве”), який приніс автору несподівану популярність в Україні, – з публікацією в 1999 році, – перше з часів незалежності (1991) український твір альтернативної історії. З цього часу автор береться за створення циклу романів, – єдиного «метапроізведенія» про віртуальну Української «Імперії Трьох Морів»

Василь Кожелянко вважається основоположником напрямку альтернативної історії в новітній українській літературі, хоча тема «переписаною» історії України представлена ​​у автора в супроводі цілого “віяла” жанрів «масової» літератури. За точним спостереженням критиків, «метароман» Кожелянко означівает і мотиви народних казок, і військову фантастику, і науково-популярні дослідження про Атлантиду, і, нарешті, – тему «віртуального реваншу» за поразки України в реальній дійсності. При цьому помилковим буде уявлення письменника як націоналіста, – навпаки, ніколи не зраджує автора почуття гумору змушувало його ставитися до націоналістичних ексцесів пародійно-іронічно.

Як журналіст і письменник успішно займався політичною аналітикою: ще в 2001 р (У романі «Терроріум») передбачив «помаранчеву революцію» та її наслідки.

На жаль, раптова смерть автора (у віці всього 50 років) виявилася рівносильна практичного «закриття», – принаймні, на сьогодні, – жанру альтернативної історії в українській літературі.

На батьківщині письменника його ім’ям названа вулиця і встановлений пам’ятний.

Твори Василя Кожелянка:

«Дефіляда у Москві» (1997, премія «Сучасності»)

«Конотоп» (1998)

«Людінець пана Бога» (1999)

«ЛЖЕNostradamus» (1999)

«Котигорошко» (2000)

«Тероріум» (2001)

«Срібний павук» (2006)

«Третє поле» (2007) та інші

 «Дефіляда у Москві» (1997). Роман вийшов у Львові, на українській мові. Він представляє безперечний інтерес. Більшість критиків схиляються до того, що “Дефіляда” – витончене знущання над тими націоналістами, які до сих пір наївно вірять, що в разі німецької перемоги Україна стала б незалежною і могутньою державою. І забувають про те, що Гітлер використовував бандерівців або ту ж РОА лише в якості тимчасових союзників – в майбутньому “тисячолітньому Рейху” всім слов’янам була уготована доля рабів. У романі присутні пародійні і гумористичні елементи. Виявляється, Штірліц – це український розвідник Максим Ісаченко.

 «Конотоп». Кожелянко був і залишається невиправним патріотом, досить вміло маскуються під постмодерніста. Інакше як пояснити, що, виносячи на наш суд десять віртуальностей, варіантів майбутнього України після битви під Конотопом (в однойменному романі, в розділі «Реконструкція імперії …») лише два з них артикулює в песимістичному ключі. Як на біду, саме вони і реалізовані життям. «Шлях України до краху Відкрито …»  Надто вже все скрупульозно, ретельно викладено на папері, занадто підкочується слина до неба у кожного небайдужого читача.  Ех, величі державного хочеться. Нехай і віртуального, але хоча б такого. Що ж, якщо це спроба футурологічної історіософії, то жоден з цих варіантів не здається переконливим. (З рецензії Олега Сидора-Гібелінди)

 «ЛЖЕNostradamus»: Межі простору і часу розширилися. Впали перепони і на авансцену разом з нашими сучасниками вийшли Байда Вишневецький, Іван Грозний, князь Острозький, султан Сулейман, Нострадамус … У кожному розділі перед читачем постають герої, яких автор з легкістю шахіста розставляє по Україні та Європі.

 

Невже це можна уявити? Так! Ваше читацьку увагу і творча самодіяльність автора – ось і всі необхідні умови для організації сюжету книги.

Сатирико-фантастична думка перетворила історію, сучасність і езотерику в кілька фрагментарне, але досить оригінальний твір. Любителі сильних постмодерністських відчуттів знайдуть тут переміщення в історичному просторі, розірване час, і звичайно, текст – «Центурии» Нострадамуса, писані і переписані претендентами на престоли всіх часів і народів. (З рецензії Олени Романенко)

 «Срібний павук» “… досить сильно відрізняється від його попередніх творів При цьому улюблена авторська форма зберігається :. Оповідання, як бруси гімнаста, знову тримають дві лінії: будні двох чернівецьких сищиків Кароля Штефанчука і Гельмута Гартлі в 1939 році і історія духовного ордена , що бережуть якусь древню реліквію (дуже скоро стає зрозуміло, яку саме, але Кожелянко, схоже, і не сильно намагається зберегти таємницю).

Роман Василя Кожелянка “Діти застою” став лауреатом книжкового рейтингу “Книжка року-2012″. Він переміг у номінації “Красне письменство” серед прозових творів.

 

 

“Ми знаємо Кожелянка як творця альтернативної історії в українській літературі. Дивно, що остання книжка вийшла не схожою на його попередні твори, – каже літературознавець та експерт  Дмитро Дроздовський. - Автор змалював апокаліптичне бачення України через своїх героїв. Головному персонажу Пантелеймону Людинюку відкривається метафізичне бачення поневоленої, знищеної, озлобленої країни. Він продовжує йти свої життєвим шляхом, зустрічаючи на дорозі національних покручів з покаліченими душами. Його друг тікає у філософію буддизму, аби не бачити навколо людського занепаду Автор співвідносить це з потребою очищення свідомості українців, які пережили радянський період. Інакше країна приречена, а у кожному наступному поколінні рівень деградації і морального звиродніння буде ще більшим. Кожелянко говорить, що страшні пост-тоталітарні метаморфози людської душі не припинилися і зі здобуттям української незалежності.  “Діти застою” – це критика радянської доби”.

Автор сатирично зобразив реальних персонажів чернівецького політичного та творчого середовища. Роман вийшов у чернівецькому видавництві “Книги-ХХІ”. ( з рецензії Анни Балакир),

Творчисть Василя Кожелянка  відома за межами України, перекладається на інші мови, викликає дискусії у колі людей з нестандартним мисленням, здатних скинути шори застарілих стереотипів.

 

Завідуюча відділом Сторожинецької ЦРБ Кухарєва Н.М. по матеріалам преси та інтернету.

Залишити коментар

Вгору